Битва ментальностей

Відомо, що люди, які займаються своєю справою, економічно самостійні і соціально корисні, і вони є рушійною економічною та культурною силою будь-якого суспільства, будь-якої цивілізації. Відповідно в країнах, де відсоток таких людей високий, і рівень життя суспільства на висоті. Від чого ж залежить особистий розвиток, розвиток компанії, держави? Людина - це, звичайно, перш за все, її власний світ, але також держава та суспільство. Коли ми чуємо приголомшливі історії компаній, вік яких налічує 100, 300, 1000, а іноді й 1428 років (японська компанія Kongo Gumi), то тут вже виникає питання: звідки такі показники розвитку? Деякі експерти і власники компаній-довгожителів вважають, що запорука постійного і плідного розвитку полягає у постійному зростанні, в умінні відчувати потреби певного покоління, а також особливого ставлення до підбору команди. Завісу над цією одвічно хвилюючою людини темою привідкрив на своєму майстер-класі «Битва Ментальностей - «Досягатор» і «Оранус», психолог і керівник ТЦ «Гармонійне зростання» Андрій Полтавцев.

Магічний трикутник

Щоб краще зрозуміти нашу ментальність і те, як вона впливає на наш розвиток, систему взаємовідносин у компанії, а також у державі, варто згадати історію. Якщо на мить повернутись у середньовіччя, то, приміром, для Європи характерним був становий розподіл суспільства. Зазвичай він включав священиків, аристократію і общинників (простолюдинів). А злочинці, юродиві і раби - були поза суспільством і поза системою. Товариства без станового ладу не бачив і великий Платон. Все населення було розділене їм на три касти: правителів-філософів, воїнів-захисників та людей праці. За таким самим принципом розділяла суспільство французька монархія. А в Англії аж до теперішнього часу зберігається формальне розділення на дворянство і общинників. Ми бачимо, що розподіл суспільства на касти у різних країнах аналогічний: 1) старійшини; 2) воїни-захисники, 3) землероби-ремісники.

Варто зауважити, що колірна гамма "біло-червоно-чорний" відповідає традиційним кольорам української вишиванки (традиційної української вишитої сорочки). Варновий устрій у стародавній Україні з покоління в покоління передавався народом у кольорах. За деякими даними ці кольори передаються майже з часів трипільської доби. Варна у перекладі на сучасну мову - це колір, фарба. Так що люди ділили свій час за кольорами. Червоний колір означає молодість - воїни, захисники (молоді люди), чорний колір вважається символом родючої землі - землероби, ремісники (господарі), білий символізує розвиток і процвітання - старійшини (влада і мудрість). Як бачимо, українська національна вишиванка - це історія і культура нашого народу.

Що ж відбувається сьогодні? Розглянемо малюнок, на якому відображено систему сучасної влади України.

Чатлано-пацакскі відносини

Сучасне суспільство у соціальному плані можна розділити на дві категорії - господарів і рабів. Тут дуже важливо розуміти, що господар - це будь-яка вільна людина, навіть нижчого стану, ремісник або землероб, навіть якщо він і не володіє рабами на даний момент часу, але має таку можливість. А раб - людина, що цілком потурає своїм рабським звичкам, часто потрапляє у залежність, і можливо, навіть «належить» господареві. Господарю належить не тільки все майно, результати праці раба, але і його воля, його доля, зрештою, життя і здоров'я раба знаходиться повністю у владі господаря.

Напевно всі пам'ятають фільм Георгія Данелії «Кін-дза-дза!». По суті сюжет його роботи - це опис нашого часу (країни СНД після розпаду СРСР). Він передбачив це. По фільму суспільство планети Плюк ділиться на пацак і чатлан​​, і через різкі соціальні відмінності і нестримної погоні за успіхом воно знаходиться у стані деградації. Як органічне тіло при своєму розпаді розкладається на неорганічні елементи, так людське суспільство, розпадаючись, перетворюється на стадо тварин. Чатлани (за фільмом) - не просто ті люди, хто при грошах, по-сучасному кажучи, багатії, а пацаки - не просто раби, яких вони змушують на себе працювати. Чатлани і пацаки живуть у безпросвітній убогості, по суті вони всі раби, але з надсучасними технологіями. Як не парадоксально це звучить. У фільмі гарно розкриті взаємовідносини наглядача і раба, які з легкістю міняються місцями. У давнину ходило прислів'я, що найжорсткіший наглядач - це колишній раб. Виходить, що рабство нікуди не відійшло і у наш час, хіба що стало більш завуальованим. Звідси випливає висновок, що у кожній сучасній людині є щось від наглядача, а щось від раба.

Розвиток у свободі!

«Досягатор» і «Оранус» - два різні види ментальності, дві діаметрально протилежні моделі поведінки людини. Якщо для «досягатору» природній постійний розвиток, плата за все, цілі, етика, місія (давати), відповідальність, великодушність та ін., то для «оранусу» органічні халява у всьому, статегія уникнення, рабська залежність та ін. Одним словом, «Оранус» володіє мисленням раба, який собі не належить і не думає за себе. Отже, перша категорія людей («досягатор») - це людина, яка прагне до особистого розвитку, незалежності, свободи від соціальних оцінок, впливу та тиску навколишнього середовища. Друга категорія людей («Оранус») - це, так звані, маси. Їм свобода не потрібна. Цих людей влаштовує все, у них є господар, який про них піклується, по-своєму захищає, створює ілюзію безпеки і благополуччя. Для подібної категорії людей створюються усі максимально зручні умови їх рабства: алкоголь, телебачення, засоби масової інформації працюють на цих людей, релігійні інститути та багато ін. Сучасне рабство - категорія філософська, але лякаюче реальна. Сучасний раб прив'язаний до галер за допомогою невидимих, але дуже міцних ланцюгів: реклами, кредитів, низької зарплати та відсутності елементарних знань з управління особистими і сімейними фінансами.

Ми розуміємо, що рабство ні до чого доброго не приведе, і правильне суспільство те, де немає рабів. Людина відрізняється від тварини і рослинного світу не споживацтвом, а здатністю до творчості, і внутрішньою потребою у творчій праці, а також, у зміні форм речей і відносин на краще. Тобто у кожного внутрішньо вільної людини має бути прагнення до розвитку. Справжня свобода особистості передбачає відповідальність за себе, за своє життя, за прийняття і здійснення у житті прийнятих рішень. Усвідомленість свого життя, вибір своїх дій завжди залишається за людиною.

Ким бути: рабом, наглядачем або вільною людиною - кожен вирішує сам. Але той хто "поневолив" швидко сам стане поневоленим. Вільна ж людина працює охочіше і ефективніше "поневоленої"​​. Якщо людина не хоче бути рабом, то в її владі змінитися. Якщо переміг раба в собі, перш за все, то можна допомогти й іншим людям (наприклад, співробітникам) звільнитися від рабської ментальності: виховуючи їх, тренуючи, допомагаючи повірити в те, що вони самі можуть змінювати своє життя і боротися за свої права. Важливо розвивати як у собі, так і в інших ментальність «достигатору». Внутрішні установки можна і потрібно змінювати. Чим більше у суспільстві (компанії) буде людей з так званим «достигаторським» мисленням, тим ефективнішою, стабільнішою і кращою вона буде.