Пільги для роботодавця

Закон "Про зайнятість населення", який набере чинності з 1 січня 2013 року, досить суттєво розширює роль роботодавців у реалізації державної політики зайнятості населення. Так, законом встановлено ряд пільг, прав та обов’язків роботодавця, на яких хотілося б акцентувати увагу. Одним із заходів щодо сприяння зайнятості населення, визначених даним Законом, є стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення нових робочих місць та працевлаштування безробітних.

Так:
I. Роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць та працевлаштовував на них працівників з розміром заробітної плати не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу, протягом наступних 12 календарних місяців, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу. Для реалізації цієї норми необхідна розробка та подальше впровадження низки відповідних нормативно-правових актів.

II. Роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню крім 15–ти річних громадян, та яким надано статус безробітного, за направленням органу у сфері зайнятості населення, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

III. Суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням органу у сфері зайнятості населення, на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він був сплачений. Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. А у разі працевлаштування інваліда за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Копенсація здійснюється протягом одного року з дня працевлаштування безробітного у порядку та за переліком пріоритетних видів економічної діяльності, визначених Кабінетом Міністрів України.