08.04.2013

Оподаткування франчайзингу

Про те, як реєстрація договору впливає на податковий статус платежів франчайзі розповідає патентний повірений України Вікторія Остапчук

Згідно з договором комерційної концесії (франчайзингу) франчайзі платить франчайзеру плату за використання комплексу прав інтелектуальної власності останнього (у практиці такі платежі називають роялті). Природно, що франчайзі відносить роялті до своїх витрат і зменшує оподатковуваний прибуток. Однак відсутність державної реєстрації договору комерційної концесії може спричинити зняття таких платежів з витрат податковими органами. У чому ж тут виникає основна складність?

Вікторія Остапчук Фото Вікторія Остапчук

Вікторія Остапчук - патентний повірений України, адвокат, керуючий партнер Патентно-юридичної агенції "Синергія"

Договір комерційної концесії підлягає обов'язковій державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця (франчайзера) - ч.2 ст.1118 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), п.2 ст.367 Господарського кодексу України (далі ГКУ). Якщо ж правоволоділець - нерезидент, тоді цю реєстрацію здійснює орган, який зареєстрував користувача (франчайзі). Мова йде про державних реєстраторів, які зареєстрували юридичну особу або ФОП - франчайзера або франчайзі. Однак у всіх випадках реєстратори відмовляються здійснювати реєстрацію договорів комерційної концесії. Вони посилаються на те, що в їхньому профільному законодавстві не закріплено обов'язку реєструвати такі договори, крім того, не визначено порядок такої реєстрації. Які при цьому правові наслідки відсутності державної реєстрації договору комерційної концесії і як це впливає на оподаткування платежів за таким договором?

Знову звернімося до законодавства. Ч.4 ст.1118 ЦКУ та ч.3 ст.367 ЦКУ визначають такий правовий наслідок відсутності державної реєстрації договору комерційної концесії: "У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації". Податкові органи вважають себе третіми особами по відношенню до такого договору. Крім того, ч.1 ст.210 і ст.640 ЦКУ кажуть, що договір, який підлягає обов'язковій державній реєстрації, вважається укладеним тільки з моменту державної реєстрації. І далі логіка податкових органів така: немає зареєстрованого договору комерційної концесії - значить, такий договір не вважається укладеним, тому посилатися на нього перед податковими органами сторони не можуть. При цьому права інтелектуальної власності можуть надаватися в користування лише на підставах, передбачених законодавством. Немає підстави - права не вважаються наданими. Відповідно, платежі на виконання такого не укладеного договору, за не надані права, - не можуть бути включені до складу витрат користувача (франчайзі).

Це фрагмент статті "Оподаткування франчайзингу", продовження Ви можете знайти в журналі "Ідеї Бізнесу ФРАНЧАЙЗИНГ" 8/2013

Поділитися статтeю

Коментувати на форумі

0
Оподаткування франчайзингу

Ще немає жодного коментаря до статті. Нехай Ваш буде першим.

Форум 291 теми, 1168 коментарів, 281 учасників

хочете більше?

нюслеттер Franchising.ua

If you see this, leave this form field blank